Просвітнецька діяльність

Великий наставник Сулейман Хільмі Тунахан успішно закінчив Вищій ісламський універсітет і захістив докторську десертацію в 1919, а вже в 1920 розпочав роботу в якості професора і викладача ісламських наук вищої категоріі. В 1922 році він вперше був призначений на посаду викладачя турецької мови для студентів першого курсу факультету свідських наук в одному з Вищіх ісламських освітніх університетів Османської держави. Потім, в 1923 році йому буде доручено викладання арабської мови, але вподальшому він знов буде переведений на посаду викладача турецької.

Між тим, 1 листопада 1922 року Османський султанат і халіфат, в цілому, був скасований. Згідно з викладеного 3 березня 1924 року закону про уніфікацію системи освіти – Тевхіді Тедрісат, османські медресе спочатку були передані в разпорядження міністерства просвіти, а потім і цілком ліквідовані.

Медресе, в якому працював Сулейман ефенді, було реорганізоване в школу імам-хатібов. Зрозумівши, що в сучасних реаліях антирелігійної політичної лінії уряду в цих закладах не буде надаватись необхідна ісламська освіта, Сулейман ефенді вирішив покинути викладавчю діяльність за власним бажанням, зберергши за собою звання професора.

З причини набуття чиності закону про уніфікацію системи освіти багато мударрісів-кваліфіковані викладачі і професори Коранічних наук в медресе, лишилсь без роботи. Великий Наставник Сулейман Хільмі Тунахан одного разу звернувся з застереженням до Зібрання мударрісів, яке налічувало приблизно 520 професорів і викладачів вищої категоріі, в якому він мав членство. Він сказав: « Колеги, сьогодня ви є гарантією збереження релігії в цій країні. Якщо кожен з вас візьме на себе виховання двух-трьох студентів і навчить їх релігії,то ви продовжите життя ісламу в цій країні на одне-два покоління,як мінімум ще на 50 років. Якщо ви незробите цього, то під грузом відповідальності ви не врятуєтесь перед образом Господнім».

Однак мударріси дали наступну відповідь: « відтепер ми не можемо заробляти на хліб насущний, займаючись викладанням. Нам слід займатись іншими професіями, які нам запропонують.» на що Сулейман ефенді заперечив: « Панове, мудерріс-це не професія і не хлібний обоз. Мудерріс – це служецьвеликої місії заклику до Аллаха, його посланця і релігії іслам.»

Сулейману ефенді , все ж, вдалось вмовити деяких мудеррісів. Всі разом вони відправили повідомлення по телеграфу в якому говорилось наступне: « Ми, що нижче підписались професори і викладачі вищої категорії, беручи до уваги важкий економічний стан в країні, з причини такого великого лиха, яке сталося з нашою Батьківщіною, як Відчизняна війна, повідомляємо про свою готовність викладати ісламські дисципліни безкоштовно.»

Але у відповідь їм надійшло суворе попередження: « вкраїні набув чинності закон про уніфікацію освіти. Будь яка людина, що діятиме всуперечь чинного законодавства, буде негайно покарана суровим чином.»

В 1926 році він в останній раз відвідав своє рідне село Ферахлар і побувши там 40 днів, повернувся до Туреччини. Через два роки (1928)він отримав звістку про смертьсвого батька Османа ефенді.

Сулейман Хільмі Тунахан не дивлячись на всі негативні умови, продовжував служити в ім’я відродження іслама. Він так згадував о тих тяжких днях: « Прийшов такий час, коли я хотів навчати студентів, виплачиючи їм стипендію, як у високих чинів, але нікого не знайшов. Вони брали гроші і тікали. Мене охопив страх, що ці знання можуть зникнути з лиця Землі. Але потім Всевишній Аллах створив сприятливі умови і мені вдалось знайти можливість навчати студентів. Почали з похилих, потім і молоді підтягнулись. Все це велика милість для нас і поблажливість Всевишнього.»

У св’язку з переслідуванням поліцейських комісарів, Сулейман ефенді був вимушений в 1930 році арендувати заміське фермерське угіддя в селі Кабакча в передмісті Стамбула. Окрім цього, йому з одним партнером вдалося викупити діллерський центр однієї фірми, яка займалась постачання газу у Східній Фракії. Серед робітників арендованої фірми Сулейман ефенді обирав деяких і таємно навчав їх ісламським наукам. Однак, поліцейські жандарми дізнались про це і Сулейман ефенді був вимушен перебратись на найблищій пагорб Кушкая- Пташина скеля. Нарешті він зміг продовжити навчання своїх послідовників в тихому, безлюдному місті на ділянці лісу, якувін взів в аренду для видобування деревинного вугілля, в селищі під назвою Сіліврі непадалік Стамбула.

Однак і ця діяльність була розкрита, що змусило його поїхати на південь країни і під прикриттям молочно-фермерського господарства, яке було разгорнуте на полях в провінції Торос, продовжив навчання студентів. Навіть здійснючи міжміські поїздки у потягах, він не втрачав можливості продовжити навчання. В часи, коли в нього ще не було студентів, він займався навчанням своїх двух доньок. Давши їм необхідну освіту, він благословив їх на самостіїну вікладавчу діяльність.

Поряд з цим Сулейман Хільмі Тунахан, вів посилену просвітну діяльність як з мімбарів соборних мечетей, так і в невеликих храмах Стамбула. Ні на секунду не зупинялась основна робота Сулеймана ефенді- навчання студентів, яке він проводив в кімнатах мечетей, вдома, в підвалах і тп. Серед його студентів були молоді і літні, а також багато представників різноманітних професій і ремесел.

Після 1950 року просвітницька діяльність Сулейман Хазрата багаторазово прискорилась. Цьому сприяли деякі обставини, разом з підтримкою заможних людей. Широкі маси людей послідували за Сулейманом ефенді- хазретлері: десь на людей справило враження його гарячі промови з мінбарів мечетей; десь людей приводила до нього їх власна прихильність до ідеї Ахлі сунна валь Джемаа.

Підсумком такої бурхливої діяльності стало відкриття в 1951 році першого учбового закладу пансіоного типу на 25 чоловік, на першому поверсі бувшої садиби, яка знаходилась у Стамбулі в районі Ускудар Чамлиджа. В наступні роки Сулейман ефенді організував навчання груп у різних місцях: в прибудові свого дому, в арендованих домах і приміщеннях, як в районі Чамлиджа, так в окрузі. В будівлі поряд з кєлією відомого святого Азіз Махмуд Худаї. В ті ж роки він розпочне навчання в мечетях Західного Стамбула, серед яких були імами мечетей і муєдзіни.

Великий Вчитель І Наставник Сулейман Ефенді Хазретлері в силу обставин нового часу намагався за короткий час закінчити процес навчання книгам і наукам, вивчяння яких в давнину займало багато років. У відповідь на критику такого швидкого навчання студентів, він казав наступне: « Панове, в той час коли умма Мухамада як селевий потік тече прямо в пекло, чи можливо сидіти спокійно і некваплячись навчати умму впродовж 5- 10 років? Ми вручаємо нашим студентам ключі від знань, вони же самі відкриють цими ключами двері книг і бібліотек.»

Сулейман ефенді починав навчання, даючи уроки з основ Ісламу і з читання Священого Корану. Потім починав викладання арабської морфології-сарф, використовуючи наступні книги: «Амсіля»,Біна, «Максуд». Для навчання арабського синтаксису він використовував наступні книги: «Аваміль», «Ізхар», «Кафія», «Молла Джамі». З книг по ісламському праву-фікху в програму навчання входили: «Нурль-ідах» і Кудурі. На уроках з вивчання основ віронавчання використовувались книги «Акаід Насафійя» і «Касіда Амалі». Праця під назвою «Мухтасар аль Менар» вивчали на занаттях з основ шаріатського законодавства і законотворства. Логику проходили на базі «Іс Аго Джі».

Стилістика і риторіка вивчалась з допомогою таких фундаментальних праць, як «Рісалятуль-Аляка» «Тальхис уль Міфтар» і «Мухтасар Аль Маані». Студенти старших курсів- текамуль , які проходили програму навчання більш високого рівня, вивчали поглиблений курс богослів’я по кизі Садудіна Тафтазані «Шарх Акаід». Свої пізнання в ісламському праві і принципах шаріатьского законотворства поповнювали завдяки таким книгам, як «Дуррат уль Хуккям» І «Мірат улу Усуль» моли Хусрефа і «Маджма іль Хакаік» , що належить перу Хакімі. Курсі з логіки продовжились вивчанням книги «Шамсія» Алі аль Казвіні. По мірі сил Сулейман ефенді намагався дати своїм студентам ключові пізнання про метод розподілу спадку-Фераіз, тлумачення Священого Писання і методах тлумачення, а також хадісознавство і методах хадісознавства, вивчаючи одну основоположну научну працю для кожної з цих дисциплін.

Таким чином закінчувалось навчання, і вупусники отримували благословіння Сулеймана ефенді для початку самостійної викладацької діяльності. Паралельно з релігійними дисциплінами Хазрат Сулейман ознаьомлював своїх підлеглих з важливими астрономічними і медичними фактами, розповідаючи про майбутні відкриття і розвиток людства.

Великий Наставник Сулейман ефенді-Хазрелері, намагався постійно збільшувати кількість студентів і підлеглих медресе, відправляючи своїх випусників в інші регіони. Велику увагу Сулейман ефенді приділяв місяцю Рамадан, з початком якого від відправляв своїх учнів для несення служби і заклику в мечетях різноманітних міст і сіл по всій Туреччині.

Інших підлеглих він відправляв для проходження держ. Іспитів, що згодом допомогло продвинути їх на виконавчі посади в духовному управлінні мусульман Туреччини, зробив когось імамом мечеті, когось обласним муфтієм,а когось викладачем в бюджетному початковому загальноосвітніх медресе. Сулейман ефенді піклувався не тільки про навчальний процес своїх підлеглих, але і забезпечував їх потреби в харчуванні, розміщені і піклувався про їх здоров’я.

Протягом своєї просвітницької діяльності Сулейман ефенді не раз попадав під переслідування. Його багато разів викликали в поліцейську дільницю на допит. Інколи його катували, тримаючи в особливому карцері, який в народі називали «труною» через жахливі умови утримання і вузький простір в середені ,в якому можна було знаходитись стоячи тільки одній людині.

Одного разу в своїй проповіді він сказав: «Ми не можемо врятувати наших братів в Алжирі, тоді хочь підтримаємо їх нашими молитвами». Це стало приводом для того, щоб викликати його на допит в дільницю.

В 1957 році один громацький діячь проголосив себе «махді», разом зі своїми послідовниками влаштували демонстрацію в селищі Тавшанли на теріторії провінції Кутахья. Сулейман ефенді-хазретлері був звинувачений у підбурювані суспільства і організації цього закладу, за що був викликаний на допит у Управління внутрішніх справ Кутахьї , а потім затриманий і взятий під варту. В віці 69 років йому довелося провести 59 днів в слідчому ізоляторі , після чого його викликали до суду. Однак при проведені судового засідання було виявлено відсутність складу злочину . а також надання свідками неправдивих показань проти підсудного, що в підсумку змусило суд визнати невинність Сулеймана ефенді і зняти з нього обвинувачення. 29 серпня 1957 року він був відпущений на поруку. А вже 8 листопада він був виправданий офіційним судовим рішенням.

Великий Вчитель і Наставник Сулейман Хільмі неодноразово піддавався наклепу і угнітінню зі сторони офіційной влади тільки через своє щіре бажання і намагання просвітити людей і сприяти духовно-моральному відродженню суспільства.